У даній ситуації варто розглянути кілька ключових аспектів спадкового права та сімейного законодавства України для визначення прав Петра Васильовича на квартиру, яка належала Марії Петрівні.
Спадкове право за заповітом: Згідно з Цивільним кодексом України, заповіт є документом, в якому спадкодавець виражає свою волю щодо розподілу свого майна після смерті. В даному випадку Марія Петрівна склала заповіт, в якому вказала, що квартира переходить до її двох доньок. Це означає, що за загальним правилом спадщина має перейти саме до них.
Право на обов'язкову частку у спадщині: Однак, Петру Васильовичу може належати право на обов'язкову частку у спадщині. Згідно зі статтею 1241 Цивільного кодексу України, непрацездатні вдовиці та вдовці мають право на обов'язкову частку у спадщині, навіть якщо вони не згадані у заповіті. Оскільки Петро Васильович є особою пенсійного віку (59 років) і, можливо, є непрацездатним, він може претендувати на таку частку.
Спільна власність подружжя: Якщо квартира була набута Марією Петрівною до шлюбу або на підставі дарування чи спадкування, то вона є її особистою приватною власністю. Якщо квартира була набута під час шлюбу за спільні кошти, то Петро Васильович міг би претендувати на частку цієї квартири як на спільне майно подружжя. Однак у даному випадку зазначено, що подружжя проживало в квартирі, яка належала Марії Петрівні, що вказує на те, що це її особиста власність.
Дії адвоката: Адвокат повинен пояснити Петрові Васильовичу, що з точки зору спадкового права, він може претендувати на обов'язкову частку в спадщині, якщо є непрацездатним. Для цього йому потрібно подати заяву про прийняття спадщини до нотаріуса протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Якщо Петро Васильович не є непрацездатним, його права на квартиру будуть обмежені заповітом, і він навряд чи отримає частку в цій квартирі.
Таким чином, права Петра Васильовича залежать від його статусу непрацездатності та наявності інших обставин, які могли б вплинути на його право на спадщину.