Абсолютна монархія — це форма правління, за якої монарх має необмежену владу, і його рішення не підлягають оскарженню або контролю з боку інших державних інститутів. У такій системі монарх концентрує в своїх руках виконавчу, законодавчу і судову владу. Це означає, що монарх може приймати рішення без згоди або участі народу чи представницьких органів.
Демократія, навпаки, базується на принципах участі громадян у прийнятті рішень, виборності органів влади, наявності механізмів підзвітності та дотримання прав і свобод людини. Основними ознаками демократичної системи є наявність вільних виборів, верховенство права, розподіл влади та захист прав меншин.
Тому, з точки зору політичної теорії, абсолютна монархія не може бути демократичною державою через наступні причини:
Відсутність виборності: У абсолютній монархії відсутні механізми виборності влади. Громадяни не мають можливості обирати своїх представників або впливати на формування уряду.
Концентрація влади: Влада зосереджена в руках однієї особи, що суперечить принципу розподілу влади, який є фундаментальним для демократії.
Відсутність підзвітності: Монарх не підзвітний громадянам або парламенту, що виключає можливість контролю з боку народу, характерного для демократичних систем.
Обмеження прав і свобод: У абсолютній монархії права і свободи громадян можуть бути обмежені за бажанням монарха, тоді як у демократії ці права захищені законом і є невідчужуваними.
Однак є деякі форми монархій, які мають елементи демократії, наприклад, конституційні монархії. У таких системах влада монарха обмежена конституцією, і існує парламент, який виконує законодавчі функції. Монарх може виконувати лише церемоніальні функції, тоді як реальна політична влада належить виборним органам. Але навіть у цьому випадку це не абсолютна монархія, а радше змішана форма правління.
Отже, абсолютна монархія, за своєю природою, не може бути демократичною, оскільки їй бракує ключових елементів, що визначають демократичну державу.