У визначенні юридичної сили нормативно-правових актів важливо розуміти, що ієрархія таких актів заснована на принципі верховенства права і правового регулювання, яке визначається Конституцією та іншими основними законами держави. Розглянемо кожен із запропонованих актів:
Закон - це нормативно-правовий акт, що приймається вищим законодавчим органом держави (в Україні - Верховною Радою) і має найвищу юридичну силу після Конституції. Закони регулюють основні суспільні відносини і є базою для прийняття інших нормативно-правових актів. У разі суперечностей між законом і іншими актами, перевага надається закону.
Указ Президента - це нормативний акт, що видається Президентом. Він має меншу юридичну силу, ніж закон, і повинен відповідати законам і Конституції. Укази Президента часто регулюють питання виконавчої влади або конкретизують положення законів.
Постанова Кабінету Міністрів - це акт, який видає уряд для реалізації законів або для врегулювання питань, що належать до компетенції виконавчої влади. Постанови мають нижчу юридичну силу, ніж закони, але вищу, ніж накази міністерств і рішення органів місцевого самоврядування.
Наказ міністерства - це акт, що видається міністерством для виконання законів, постанов Кабінету Міністрів та указів Президента. Накази мають нижчу юридичну силу в порівнянні з вищезазначеними актами і повинні відповідати їм.
Рішення органу місцевого самоврядування - це акти, що приймаються місцевими радами або виконавчими органами місцевого самоврядування. Вони діють в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці і мають найнижчу юридичну силу серед перелічених актів.
Отже, з наведених нормативно-правових актів найбільшу юридичну силу має закон. Він є основним джерелом права і основою для всіх інших нормативно-правових актів в ієрархії правової системи.